|
Він вийшов з госпіталю знесилений, слабенький,
Де дуже довго після пекла Бахмута лежав,
Як вижив - знав лиш Бог один і лікар той військовий,
Що хлопця з того світу надмірно довго повертав.
Поки лежав-одужував, про що тільки не думалось:
І про війну, про братчиків, і про хиткий, тривожний міжнародний стан,
Але чомусь частенько на пам'ять навертався
Геройський бій під Крутами тих молоденьких хлопчаків-киян.
І якось уночі не спав, бо думи тяжкі думались...
З-під Крутів хлопець зранений до нього завітав,
Він привітався Славою*, до серця п’ятірню приклав,
І тихо, але впевнено він про таке сказав:
- Ви хлопці молодці усі, ми теж такі були,
І рідну Україну сумлінно берегли.
Та знову ворог, як тоді, непроханий прийшов,
Щоб вольний уярмить народ, пролити нашу кров.
Не зникне незалежність наша свобідного народу -
Незламний дух у нас і кров козацького роду!
Хай росіянин врешт збагне - сюди іде він помирати,
Бо в світі сили ще нема, щоб нас могла здолати!
Російський ворог нас вбивав, а нищить вас тепер,
Перекажи слова того, хто вік тому за Україну вмер.
Щоб зрозумів отой москаль усі слова мої,
На мові йому зрозумілій промовлю істини такі…
- Я к тебе обращаюсь, российский солдат,
На вопросы ответы, не хочешь ли знать?
Ты идёшь в Украину даже не воевать,
Ты идёшь в эту землю, чтобы там умирать.
Ты идёшь ни за родину, ни за дочь, ни за мать,
Ни за сына, отца… ты идёшь умирать.
Ты идёшь просто так, по веленью пуйла,
Ни за долг, ни за честь - просто так умирать.
Там, куда ты идёшь, там не ждёт тебя мать,
Не отец, и не сын, и не дочь, и не брат…
Там живут все свои в мире, дружбе, любви,
И не нужен ты им в этой части Земли!
Ты идёшь ни туда, в незачем, в никуда,
Ты идёшь умирать, для тебя там беда!
Твоя жизнь – это боль, это грязь, это страх,
Там она превратится лишь в мрак, стон, и прах…
Ты идёшь в Украину вовсе не воевать!
Воевать ни за что?! Ни за что умирать?!
На россии большой мелкий есть человек,
Душу дьяволу продал, чтоб продлить земной век.
Ты не нужен ему, для него ты - ничто,
От тебя ему смерть лишь нужна - это всё!
Стань, постой и подумай, российский солдат,
Ты рождён ЧЕЛОВЕКОМ! И должен им стать!
В МИРЕ жить и в ЛЮБВИ будет лучше стократ,
Не для смерти увечий родила тебя мать!..
__
…Він вийшов з госпіталю знесилений, слабенький,
Де дуже довго після пекла Бахмута лежав,
Як вижив - знав лиш Бог один і лікар той військовий,
Що хлопця з того світу не марно повертав.
*привітався Славою - гасло «Слава Україні!»
ID:
972824
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.02.2023 12:05:38
© дата внесення змiн: 04.02.2023 12:05:38
автор: Олекса Світлий
Вкажіть причину вашої скарги
|
