У мене все не так як у Шекспіра,
Коли кохають, не люблю навзаєм вмить,
Коли вагаюсь, не задумуюсь про мрії,
Про те майбутнє, що ще станеться колись.
У мене все життя не поетичне в міру,
Від почуттів лиш серце може трохи пощемить.
А кожний день - це не сценічні кпини й дії,
Це та реальність, в яку вірю, бо в ній жить.
У мене все чомусь не так, нема надміру,
Все спрощене, життя - гіперболічний штиль.
Ходжу я кулькою у променях надії,
Що інші грають як актори у цю мить.
У мене все чомусь не так, не по Шекспіру,
Хоч ще недавно був театром увесь світ.
Завіса впала, драма залишилась без події,
А глядачів ця сцена не діймає, не болить.
У мене все чомусь не так як у Шекспіра,
Ні драми, ні комедії, все спить.
Але душа засмучена чомусь марніє,
Бо без емоцій в сірих буднях не прожить.
