3 0 0⠀⠀Жаль
⠀
Тобі їх не жалко?
Простих глупаків - не жалко?
Я пам'ятаю заві́ска в вікні дрижала,
Було нам по двадцять дурникам двом
розкішним,
До моря йшли ми по сходинках вниз близ
кішки.
⠀
Йшла гордо вона, вслід - ми кроками вкрай
легки́ми,
Днини довгенькі були, вечори - значними,
Примружилась: "Правда, наза́вжди це?" -
"Вір, кохана!",
Була жара. Шуміла Одеса знана.
⠀
А хвиля в піску шипіла, повзла, зміїлась,
Оксана пише:" Батькам додзвонилась",
Тобі їх не жалко?
Все заги́н пророчиш ?
Трамвай, пам'ятаю, повзе в саму рань на
площу,
⠀
Скрипучий, окастий, в рельси дзинчав
спросоння,
Трвамваю услід виповзала теплінь осоння.
Студенти в кепках чесали на скрипках чинно,
Гайда́ по каву! Замо́к там? Для вас відчиним!
⠀
Високий за́мок, вітри́ вверх волосся здіймуь,
У Львові є волонтери?
Звичайно. Стрінуть.
Тобі їх не жалко?
Вони ж дурненькі й про́сті.
В гостях була?! Пора вже - ув інші гості.
⠀
Я поруч живу, близ зупинки "Павлове поле",
Звичайно пішком. Ось тут вчилась я у школі.
А тут учу. Тут оселя мами й тата,
В'яви, що колись, то моя була перша парта.
⠀
Тепер вчу сама, хто б знав про цю чудасію,
З цих глупих фізіономій я шаленію,
Зате, не сумно, навіть бува і смішно,
До Женьки б на ХТЗ, - там бо зати́шно.
⠀
Зустрітись в майбутнім хо́чу - давай-но, про́шу!
Ні, жаль бо до них - не моє!
Їх - не перено́шу!
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
⠀
ОРИГІНАЛ
300
Тебе их не жалко?
Простых дурачков не жалко?
Я помню, как занавеска в окне дрожала.
Нам было по двадцать - два дурака
роскошных.
Мы к морю шли, по лестнице вниз, за кошкой,
Она не спешила, и мы за ней не спешили.
Дни были длинными, а вечера большими.
Зажмурилась: "Правда, так будет всегда?"
"Надейся".
Была жара. Шумела вокруг Одесса.
Волна на песке шипела, ползла, змеилась.
Оксана пишет: "Родителям дозвонилась".
Тебе их не жалко?
Чего ты им гибель прочишь?
Я помню, трамвай выползает с утра на
площадь,
Скрипящий, глазастый, звякающий спросонья.
Трамвай выползает, над ним выползает
солнце.
Студенты в кепках наяривают на скрипках.
Пойдём за кофе! Закрыто? Для вас - открыто!
Высокий замок и волосы рвущий ветер.
Во Львове есть волонтёры?
Конечно. Встретят.
Тебе их не жалко?
Они же по дури просто.
Была в гостях? Пора и в другие гости!
Я рядом живу, остановка "Павлово поле".
Конечно, пешком. Вот тут я училась в школе.
А тут учу. Вот тут мои мама с папой.
Прикинь, я когда-то сидела за первой партой.
А нынче сама училка, вот это номер,
Схожу с ума от глупых физиономий.
Зато заскучать, как правило, не дают нам,
И к Женьке на ХТЗ, там у них уютно.
А будущим летом тоже тебя увижу?
Нет, я не умею жалеть их.
Я ненавижу.
ID:
969019
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.12.2022 23:23:50
© дата внесення змiн: 22.12.2022 23:23:50
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
