І знову огортає ніч...
Лягає знову пеленою,
Із зоряних ниток канвою
Пошиє сни. О, дивна ніч!
Приходиш раптом, непитавши,
Я тільки очі встиг відкрити,
Свою буденність зрозуміти,
І темно стане. Ну як завше.
Що мрію, що собі планую,
У серці маю, що відчую,
Усе сховаєш ти в пітьмі,
У місячному небутті.
О, дивна ніч! Ти мов зачарувала,
Моє ти серце пов'язала
З собою. Раптом зрозумів
У місячному сяйві снів
Уже піднявся я душею
І з усією я своєю
Подякою в тобі втону
Чи сплю, не сплю - і не збагну.
Та краще б спав. О , дивна ніч!
Упали камені із пліч
Бо ти у себе закохала,
Мене у своїм сні сховала
На довгу мить. Послухай, ніч,
Не пропадай
Мій сон іще не забирай
Дай ще побути в сяйві свіч.
О, дивна Ніч!
