Злітає час над храмом забуття,
І добре, що не слабнуть його крила.
Він вартовий і вічності, й життя.
Ніщо його іще не підкорило.
Він добре зна призначення своє:
Статистом бути і правдивим свідком,
Тож все, що відбувалось, застає.
Може, тому він і не має віку.
Наділить і краси, і талану,
Аби на нього не було образи.
Комусь наллє гіркого полину
І на уста німу навісить фразу.
Усім відоме «на усе свій час»,
І вже мудріше, мабуть, не сказати,
Коли й де догорить чия свіча,
Ніхто, крім нього, це не може знати.
14.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
Вірно сказано! Час все розкладає по своїх сторінках і коли виникає потреба відкриває для того щоб одних нагородити,інших наказати,а свіжими поповнити свої сторіки історії.
Так воно й є у цьому світі, і ми у цьому всі праві... На все свій час, в усякій справі...В цім переконена і я... Іде війна на Україні, а я ще й досі ще жива...Донька моя десь там теж воює, в сина живу я в даний час...
