Десь на дні у холодного моря
чи помі́ж невідомих планет -
там, де вічність купається в зорях,
й грає соло самотній кларнет -
Десь там нишком сховалось і мріє
тихе щастя. Жовтневим листком
і розмовами щирими гріє
його пам'ять - проходить містком
між минулим, сьогодні і завтра...
Заглядає у очі зими
й бачить, як розгорається ватра -
розгортає душа килими,
вишиваючи їх почуттями -
підбирає найтонші нитки,
найніжніші... так - щоб до безтями,
щоби світ оповити крильми.
Пригорнути до себе, сховати
між галактик забутих знайти
і кохати, безмежно кохати
крізь віки й незбагненні світи.
Десь на дні у холодного моря
чи помі́ж невідомих планет -
там, де вічність купається в зорях,
про кохання співає кларнет.
