Старий пацюк , на купі гною,
Кричав , що він є цар- царів.
І основной його метою,
Є принести-" Крисячій мір".
Навкруг там миші проживали.
Своїм життям вони жили.
Трохи крисячой розмовляли,
Бо дальні родичі були.
У них була своя культура
І чистота була навкруг.
Ще іноді гівно збирали,
Яке пацюк кидав навкруг.
Своїм пищанням розвеселим,
Бісили того пацюка.
І той бажав їх відгамселить.
Кричав , гарчав, думав зляка.
Та миші , з реготу котились.
Пищали , що пацюк-МУРЛО!
Всі танцювали , веселились.
І слали пацюка в кубло.
І той пацюк пристаркуватий
Від злості вздувся мов пузир,
Такий великий волохатий,
Цареподібний , як упир.
А миші, падають від сміху.
В серцях у них нема страху.
Кидать голки собі за втіху.
Взялись на бойовом шляху.
І тут одна соснова голка,
Влетіла у пацючий зад.
І той взірвавсь , неначе бомба.
І розпочався хвостопад.
Його шматки на купі гною
Під сонечком лежать й смердять.
Хто зна ,що буде із тобою,
Як того миші захотять!
І дійсно ,зразу тихше стало,
Прийшов нарешті , отой мір,
Як пацюки царя збирали
Ніхто не плакав , от повір.
А миші , далі славно жили.
Дружили з іншими звірми.
Бо лиш разом ми маєм сили ,
Для існування й боротьби!
4.04.2022р.
