В холодну, холодну землю вони лягли.
В обіймах буйної зелені,
В землі тій вони лежали.
***
Крутиться світ -- коні багряні на каруселі.
Піниться, ллється,
Дзвоном вибухає життя.
Та сонце сходить мовчки.
Що нам до живих? Живі ці вбиті
Встають і йдуть.
До святкової зали з ясними очима
І піднятими чолами
Полеглі воїни входять.
Бенкетують, шумлять, мов ліс.
Медом з квітів,
Полум'ям з грон упиваються.
І не зникає запах жита.
Що нам до живих? Живі ці вбиті
Встають і йдуть
Від беззоряної ночі.
Встають і йдуть від мороку дня.
До святкової зали з ясними очима
І піднятими чолами
Полеглі воїни входять.
І вся праця, усе страждання,
Поривання й розпач -- кручі,
Залишені іншим.
Що нам до інших? Живі ці вбиті
Встають і йдуть
Від беззоряної ночі, від мороку дня.
П.с. авторство не моє
