«… Я сказав собі: «Тиша!» -
Качур крякнув мені у відповідь…»
(Сімакі Акахіко)
Пейзаж намальований димом:
Ще жива поезія проростає зелом:
Можна гру починати – гру серед квітів:
Бо літо.
Пейзаж придуманий жайвором:
Тільки степ – голий як бубон шамана:
Музика, з якої виліплюють образи
Птахи, що розучились літати,
Риби, які розучились плавати,
Хмари, що розучились бути подушками
Сну.
Коли ти лежиш на траві
І слухаєш, як вистукує дні
На дереві карбів (з якого збудують хижу)
Замість дятла зеленого чорний лелека
(А я кликав зозулю
Щоб летів її крик
Слідом
За мною…)
Штовхаю човна, що тесаний завтра
З дубу, що виріс з жолудя
В якому був схований світ,
Я – недоречний
Штовхаю човна
У хвилі ріки
Яку нарекли Еріданом
Сивобороді нащадки Сократа –
Елліни мрій.
Штовхаю човна,
Що попливе у майбутнє
Серед пейзажу,
Що намальований димом.
fata morgana нетривка як дим що був був та й розвіявся навіть від легкого вітру... його стає все менше бо нема паровозів чи пароплавів стерню степів не палять а як спалювати якесь сміттячко на власному обійсті ... можна отримати штраф
респект
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нинішній час багато диму від палаючої техніки та багато диму від вибухів.....