Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –
Обпікає жар кохання
Серце радісне моє.
То воно стукоче дзвінко,
То не чується ніяк, –
Закохався в юну жінку
Дід зненацька, мов юнак.
Став голитися щоденно
І ходити без ціпка, –
Невтомленний та натхненний
Ситим і натощака.
Хоч недавно довго корчивсь
Від недуг і помирав, –
Я учора в річку скочив
Та ушир її здолав.
Потім, наче ящір шустрий,
Умостився нашвидку, –
Потягнувся, аж до хрусту
У суглобах, на піску.
І відразу легко стало
На піщаному горбі,
Мов мене поцілувала
Та, що вимріяв собі
В сні короткому, як радість,
І солодкому, мов мед,
Вже до любощів не ладен
Перевтомлений поет.
Довго зводячись на ноги,
Під людську сміховину, –
Я кусав уста вологі
І радів ще довго сну.
Віктор Кучерук
13.06.22
Безупинне хвилювання
для здоров'я — не бальзам,
А якщо воно ще зрання,
коли ще не ковть, не гам.
Розумію чолов'ягу,
(пристрасть не зважа на вік).
Ліки, снам на противагу,
знає кожен чоловік:
Хтось дрова рубає часто,
хтось калатає у дзвін...
Має хтось талант, на щастя,
вірші класні пише він...
Та противитись природі —
це остання з усіх справ.
Тож уста кусати ГОДІ,
коли серце хтось украв!
Рвемо квіти на городі,
бритва в поміч і парфум...
Спроба, кажуть у народі,
звільнить вас від зайвих дум.
Може теж вона чекає,
заглядає у вікно,
Чи в вас совісті немає?
Чи вже вам усе одно?
Дуже цікаво! 
