Не вір мені, бо я собі не вірю.
Забудь усе, що було до сьогодні.
Життя перетворилось на сатиру,
І з ним частіше я тепер не згодний.
Пробач мене, бо я тебе пробачу,
І лиш повторюй все, що я скажу.
Ми знову перетерпимо невдачі,
Ми знову перетерпимо, прошу.
Забудь мене, хоч я тебе - ніколи.
І посміхнись, хоча би, на прощання.
Тікай подалі, й хай тобі не колють
У твому серці віра й сподівання.
Не вір мені, бо я тобі не вірю,
Покинь мене, й життя, мабуть, покращиш.
Та не плекай у серці ту надію,
Бо що дізнаєшся - ніколи не пробачиш.
14.05.2022
Зазирнула почитати трошки з Вашого)) Невже усі твори, викладені на цьому сайті, написані у 2022 році? Склалося враження, що Ви віршотворець із багаторічним досвідом
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зізнаюся, по правді, мені без декількох місяців 19)
То ж дякую
