Усі стежки, усі дороги,
Ведуть завжди мене додому.
В притул до рідного порогу,
У край, де я не знаю втоми.
Де мчу в екстазі не свідомо,
Повітрям в ніздрі солод б'є,
Тут все так болісно знайоме,
Та все, до жадності моє.
Лиш час доволі швидкоплинно,
Летить, мов сокіл поміж хмар.
Крадеться з образом невинним
І рве безжально календар.
П'янить свідомість рідний солод
І так чудово тут мені,
Втамовую душевний голод,
В моїй батьківській стороні.
Були поразки, будуть перемоги.
За, що я дійсно вдячний Богу,
Що всі стежки і всі дороги,
Ведуть до рідного порогу.
Дуже рада, що Ви повернулися до рідного порогу.
