Чорна смуга, чорний смуток—й чорні, гожі,
таємничі пуританки, квіти ночі
дамам в дар несли зі свідченням вельможів:
—У твоїх обіймах я померти хочу.
Збігли триста років в ме́йнстримах і датах,
й нарекли іменням чорного тюльпана
транспортний літак, що в трунах віз з Афгану
ні за що загиблих на війні солдатів.
Дивні квіти в інтер’єрі— даність часу:
братки, кали, ружі з чорною красою.
«Чорними тюльпанами» знов—
із Донбасу—
з славою вертають до родин герої.
Чорна смуга, вічна туга, чорні ночі….
Ятрить серця рана в мами й удовиці.
Війни завше—лихо, сльози, зло та злочин.
Людство, прагни миру-злади, не кровиці.
Й очі не засмутять квіти композицій,
бо тюльпанам чорним так пасують білі.
Жінка, взявши їх, під хмелем пропозицій
зронить:- Вік прожити б у твоїх обіймах.
"Чорна смуга, вічна туга, чорні ночі...
Ятрить серця рана в мами й удовиці"
Коли ж закінчиться та "чорна смуга", коли дозріє людина, що війна- це злочин?
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий, душевний, життєвий твір! Супер! Й очі не засмутять квіти композицій,
бо тюльпанам чорним так пасують білі.
Скаже жінка, спивши хмелю пропозицій:
—Хочу вік прожити у твоїх обіймах.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай квітнуть на Землі тюльпани кольорів веселки. 
Й очі не засмутять квіти композицій,
