Ісус відчув усю братерську зраду,
Коли народ ненависно волав:
"Розпни Його, не маючи пощади! -
Хай зцілить Сам Себе, як нас зціляв".
Безумні ще тоді не розуміли,
Кого вбивали їхні ті слова:
Вони від люті аж осатаніли -
І кожен з них на Господа плював.
В єдиному екстазі об'єднавшись,
Скажений натовп гнівно скандував:
"Якщо Ти Бог, то з силами зібравшись,
Зійди з Хреста - як нас усіх навчав!"
...Убили Сина. Лиш сльоза із неба
На хрест Голгофи капнула скупа:
"Якщо Любов Ізраїлю не треба,
То хай панує ненависть сліпа!"
І репнула в Святилищі завіса -
Полишив Бог Єрусалимський храм:
"Зрадливий ти, народе мій, гульвіса -
Бо замість слави обираєш страм!"
І почались відтоді негаразди:
Біда й війна запанували там.
І дім Ізраїлів як двір без газди -
Щурам став на поталу і кротам.
Зруйновано дощенту храм Господень,
І весь народ захоплено в полон.
Якщо цінити милість ви не годні -
То ж хай панує демон Аполон*!
І почалась ганебна епопея
народу Божого за зради гріх,
Що вспадкував упертість від Помпеї –
Мов грецький неподатливий горіх!
Розсіявся по всіх земних народах,
Гонимий був і клятий поміж них.
Вбивали й катували в нагороду
За той, невизнаний донині, гріх.
І ось, на схилі літ Землі-планети
Господь згадав про блудний свій нарід,
І, розрубавши ворога тенета,
Нарешті виконав Свій давній Заповіт.
І позбирав розсіяних євреїв
З усіх усюд на землю прабатьків,
Під шестигранною Давид-зорею
Немов ягнятко - поміж хижаків.
«За віщо, Господи, ти нас караєш?
До пір яких терпіти ще цей хрест?»
«О, ви, нарешті уже й хрест згадали?» -
Лунає голос Того, Хто воскрес:
«А може, ще згадаєте й Месію,
Якого Я вам з неба посилав?
І Він заради вашого спасіння
Своє життя на тім хресті віддав!
А ви, невдячні, люто озвіріли,
Підбурювані купкою хапуг,
І Сина Божого хрестом зустріли,
Тортурами і безліччю наруг!
І ось тепер ізнов не вгамувались:
Готуєте антихристу прихід.
Та годі вже! Невже не назнущались
Над Отчою Любов’ю мимохідь?»
Мовчать. І вивели руду теличку
Для жертви в храм - як написав пророк.
І на антихристову маковичку
Готуєте корону. Цей урок
Вже буде вам останнім – він здуріє
Та знов почне винищувати всіх.
І лиш тоді євреї зрозуміють,
Яким же був великим їхній гріх!
І вознесуть молитви до Ісуса,
І стануть на коліна перед Ним.
І Він відбілить одяг сажотруса
Й розвіє тої небезпеки дим.
Примчить на поміч саме тої миті,
Мов блискавка із краю в край небес,
Зупинить враз оте кровопролиття,
Бо Він є Бог. Бо Цар Ісус воскрес!
То ж не цурайтеся Його, народи!
Не зраджуйте Його довіри вам.
А краще успадкуйте нагороду
І будьте вірні всім Його словам!
І потечуть рясні благословення
По вашій закривавленій землі,
І щастя ваше стане повсякденним,
А прокляття пощезнуть ув імлі.
*Аполіон - грецьке ім'я ангела Аваддона (демон знищення, руйнації та вбивства).
!!! 
