Зустріч
Зустрілися дерева,
а де - ніхто не знає.
Та й завели розмову,
під шелестіння віт:
- Ти хто? Я - дуб з діброви!
- А я - береза з гаю!
- А я - смерека з бору.
- А я - верба, з боліт...
Розказували всяке.
Здебільшого - жалілись:
то вітер дошкуляє,
то заєць,
то бобер...
Але ні в кого й близько
таких зубів немає,
як у двоногих в лапах - за
день лягає сквер!
І вирішили: більше людині
не коритись.
Що краще - вмить згоріти,
чи вік в колоді гнить?
Ще ж так кортить вологи
небесної напитись,
І кучерями вкрити,
Карпат
лисий
граніт!
Зустрілися дерева...
Та вже їх там немає.
Залишились розмови,
та пнями прикрий слід.
І був там дуб,
з діброви,
була береза з гаю,
була смерека з бору
й верба,
з гнилих
боліт...
19.09.20
М.Шевченко
Вже стільки понівичено, а людям все мало.Так тонко пройшлися 
