Моя поезія – солодкий ніжний щем
Душі, пораненої зрілою любов’ю,
Що б’є із надр душі живим ключем,
Розмова щира із Великим Богом.
Моя поезія – гіркий матусин біль,
Не виплаканий до кінця за сином,
Що прослужила іншим – не собі,
Хоча не скроні – голова вже сива.
Моя поезія – неспинне джерело,
Що витіка з глибин землі святої,
Де умістилось місто і село,
Політ фантазії і сили молодої.
Моя поезія – то радість від буття
І туга за невипитим коханням.
У ній – гріхи і щире каяття,
Життєвих бурь сердите завивання.
Моя поезія – паради зоряниць,
Котрі осяяли життя людське собою,
То звуки розтривожених дзвіниць,
Що Божою освячені любов’ю.
Моя поезія – це дивний словограй,
В нім – змучена, та вільна Україна –
Мій неповторний і квітучий край,
Де оберегом тризуб і калина!
6.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Нових досягнень Вам і натхнення! 
