|
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
АКРОВІРШ
М.:
М огутня зброє, що тя так бояться!
О ранто вічна сонячно-блаватна!
В огненно крешеш кожнослів'я браття,
О рлина моце! Дулеви́но ратна!
М анкуртів серпом жнеш під корінь люто!
И накшим кроком їх не подолати!
Л елечиш світом без обав розкуто!
А ркан сокочеш бéзкраєм Аратти!
Н.:
М инуть віки, часи, літа і пори,
О дна ти - неминуча, нездоланна!
В елична й ніжна. В радості і горі,
О дна з дитинства. Мова наче мама.
С иленне щастя - жити й не вагатись,
О д першої хвилини і до скону,
Л иш нею повсякденно розмовляти,
О дпір чинити ворогу лихому.
В її словах шукати ціль і Віру.
Ї ї одну нести в собі по світі.
Н а неї в час останній уповати,
А по собі лишити в спадок дітям.
М.:
Р али́це сна́ги! Зе́рнице одвічна!
О крайче духу, що святився Небом,
З аймись світінням, купино́ велична!
П алай життям! Повстань Завітним хлібом!
Р оздай міч сили в корені утробні,
А би заговорили генні коди,
В ідкрито свідч, здолавши мислі згубні,
К алини жаром та із вуст народу!
Р розлийся сонцем у очах вкраїнців -
И ч, ще не всі відчули зов сакральний,
Л юбов до тебе, їх, не повна вінців
А недопито б`є набат прощальний ...
H.:
І злийся в тіло міццю та снагою
У дні спекотні будь холодним вітром.
С льозою в боротьбі зроси живою,
В ростайся в душі з уроди́н до віку.
І жий у нас до другого Пришестя,
Т обі одній - одвічна вірність й слава!
Л юбов'ю присягаючись і честю:
Е гоїстично встанемо за право
Т ебе, о рідна найдорожча мово,
И ни́ми не змінити. Криго, скресни!
М.:
Щ едри собою всі уми щоденно,
О, пісне вільна, знов кують кайдани
Б езжальні орди! Ти ж в отвіт, блаженно,
Д звениш із вуст, живі прикривши рани.
З авіт старійшин виповняєш сміло,
В итаєш ниттю в вишитті священнім,
Е клічне тло рутенії ожи́ло
Н ам правдоречить виклики щоденні.
І що б ти, враже, не вчиняв та діяв:
Л ихе, ганебне, нице, осоружне,
А мова українська надпотужна!
Н.:
Щ асливий усміх най вуста торкає,
О зветься серце хай веселим дзвоном,
Б о вчувши у чужім далекім краї
Т аке своє з колиски рідне слово,
В єстві вогонь зродивши - запалає.
О горне тіло радість і тривога,
Ї ї під стягом неба і пшениці,
В еличну, волошково -барвінко́ву,
І з днів Трипілля, від часів Дажбога,
Т и є для нас - цілющая водиця,
Р оса ранкова. В бурі дні тяжкії
И ржу із душ змиваєм рідним словом.
Л еліємо дітей. Плекаєм мрії.
А ворог в хату - в бій зовемо знову!
М.:
В ібруй життям, як води Борисфену,
П аши́но Божа, що уми нам живиш!
Е мпірій путь долаєш суверенну,
Р озп'ята, вкотре, каїном ... Повидиш!!!
Т воя прийде пора! Вона настане!
О, ольвіє, готуй до лету крила!
Й отуй врага святими словесами!
С поглянь - вже жде його сира могила!
М іри́ло світла, речеш кожну букву!
І з них складаєш слів міцну підкову!
Л учи́ш в серця, азів заклавши крокву,
О дна між тисяч - українська мово!
Н.:
Д арована усім нам небесами
О, щедрий скарбе, із основ - осново,
С вятися у віках. Пануй над нами,
Я сній, брини, вируй, о, рідна мово!
Г орджусь, що із хвилин життя найперших
Л ице́рствуєш понад усі щедроти!
И удам не убить тебе, не стерти
М анкуртам не здолати, жити доки
Е нергії твоїй, о, сило вічна!
Т и вервичка у небуття від лона,
И скрі́й над тисяч мов, о мово рідна!
Марія Дребіт - Наталія Хаммоуда
16.05.2021 Португалія - Італія
фото з нету
читає вірш Анна Власюк-Дініш
https://youtu.be/C6lPMpWLOcA
ID:
914810
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.05.2021 17:05:58
© дата внесення змiн: 24.05.2021 18:37:01
автор: VIRUYU
Вкажіть причину вашої скарги
|
