Одного разу хтось спитав мене про щастя,
Та я у цім питанні не мудрець,
Сказати можна, безліч відповісти ,
Сказати може з чіткістю знавець.
Це не по плану,і немає заготівки ,
Про щастя тверджень різних чула я,
Майно,багатство в подорож путівки,
Чи повністю обізнана Земля.
Не суперечу. Всі слова такі знайомі,
Для мене просто це такі слова,
Не те втішає щастя ,що в майнові ,
А те ,що любить серце й голова.
Коли проживши день не бачив сльози,
Є привід посміятися за так,
Як вдарили у душу сильні грози ,
І ти ожив, ідеш вперед однак.
Щастя - коли будні не самотні ,
Зайшовши місяць не бентежить нас,
І сонця схід цікавий крок в майбутнє,
Моментами заполонився час.
Як падавши сто раз калічив душу,
Та думи не спустошували сенс ,
Побачивши в пітьмі великодушність,
Даєш із чистим серцем іншим шанс.
Даєш його не боячись у руки ,
Надіючись ,що ніжно збережуть ,
Коли взамін щасливі дає звуки,
Бо віра там з надією живуть .
ID:
914530
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.05.2021 09:57:32
© дата внесення змiн: 22.05.2021 13:28:30
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий вірш, Вікторіє! 
