Нема програмування у небес,
Бо випадкові хмари вітер водить
І падає на Землю інтерес,
Скрізь Неповторність Світу
Завжди родить.
Тож на радість собі, чи на жаль,
Мореходу за обрій ходити.
Наче кличе незвіданість, даль,
Досхочу наловитися вітру.
Цікавіша чомусь далечінь –
В загадковість веде надія.
Відмовляється від володінь,
Стає звичною близька мрія.
