Сотні змореній тих, пахати хто тяжко звик,
Тих дотична ще сотня, винні усі кому.
Під бухло розпустити гарно їдкий язик,
Щоб судити на кухні дрібно чужу вину.
І не прийде ніхто, і точно не дасть чогось,
В чаклунів див лишилось тільки на куций транш,
Санта Клаусу сані стерти вщент довелось.
Золота рибка вже давно упливла в Ла Манш.
Тих когорти стальні, хто долу іще не ліг,
Безупинно брехнею гоняться в депресняк.
Хтось наказ мов дає, знести больовий поріг,
Хтось немов поспішав робити з вовків дворняг.
Бойові спекулянти стри́мають хід війни,
Бо на злетах і спадах добрий занадто куш.
Обмірковують опт, але́ не складуть ціни,
А маестро на сцені зайвий зіграє туш.
Лихоманить...І хтось задумався про вінки...
А сума́ та війна піт випили кров'яний,
Обернули, хто волю міцно тримав роки,
В антидот, що вбиває скверну, бо вкрай жорсткий!
Оригінал
На уставшую сотню тех, кто привык пахать,
Полагается сотня тех, кому все должны.
Собираясь на кухне, так хорошо бухать,
Обсуждая подробно степень чужой вины.
И никто не придет, и совсем ничего не даст -
У волшебников чуда осталось на мелкий транш.
Санта Клаус истер свои сани об снежный наст,
Золотая рыбка давно уплыла в Ла Манш.
А стальные когорты тех, кто еще не лег,
Бесконечною ложью вгоняются в депрессняк,
Будто кто-то решил проломить болевой порог,
Будто кто-то спешил переделать волков в дворняг.
Боевые барыги сдержат поток войны -
На подъемах и спадах – самый удачный куш.
Обсуждается опт, но не сложат никак цены,
А на сцене маэстро не к месту играет туш.
Лихорадит. И кто-то задумался о венках…
Но сума и война, выжимая кровавый пот,
Превратили тех, кто свободу держал в руках,
В убивающий скверну, безжалостный антидот.
ID:
904627
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.02.2021 15:26:54
© дата внесення змiн: 13.02.2021 15:26:54
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
