Стiкає нiч в смурний зимовий ранок,
забравши зграйку снiв у темний вир.
Свiтанок сiрим псом прилiг на ганок,
вдивляючись в мереживо вогнiв.
Здається, мiсто спить в своєму схронi,
сховавшись вiд безглуздостi буття...
А дощ все б'є та б'є по пiдвiконню,
прискорюючи днiв серцебиття.
Безпутний, легковажний дощ сiчневий
розвiсив сум на вулицi й двори...
Забутих мрiй зимова королева
на нас похмуро дивиться згори.
