по шибах б’ють хвилі сіллю,
криниці зіниць бездонні_
в кадильницях чахне зілля_
синхронно пульсують скроні _
>
в покутті – оскал зловтіхи_
святих дратувати годі_
злякавши принишкле лихо,
скорившись отруйній вроді_
>
вужі - язики сплелися,
згортаються час і простір,
цей всесвіт – імла драглиста
у шепотів стоголосі_
>
пожежі холодний попіл_
солодкі фантомні болі_
тікають примари голі
від себе за білий окіл_
