Одягну хустину - хай душа радіє,
А на ній червоні квіти - мов надія,
Ще волошки сині і колосся з жита
Одягну хустину до свого намиста.
Одягаю хустку і на серці - свято
Кожен день все іншу - маю їх багато,
Хустка українська - берегиня роду,
Бо вона ніколи не вийде із моди,
І тому шанує її донька й мати,
Скарб оцей безцінний далі передати.
Одягну хустину - буду як богиня
Знаю кожна жінка має її в скрині,
Хай тепер не в скрині, в шафі чи в комоді,
Одягну хустину, вона - завжди в моді.
Галина Грицина.
