Ти прийшла... Ти уже за вікном...
Не питала напевно й дороги,
Одягла в білий сніг перелоги
Наче лебеді вкрили крилом.
Вся земля стала білою вмить
Наречена, що тільки б - до шлюбу,
Для очей білий вельон цей любий
І душа в ніжнім смутку тремтить.
Ти прийшла - я чекала тебе
Хоч про літо ще згадую й досі,
У пташинім, дзвінкім стоголоссі,
Твоє небо таке ж голубе.
Ти спинися на мить, зачекай,
Хай вітри й завірюхи спочинуть,
В білім царстві твоїм - я дитина,
До душі мені білий твій рай.
Галина Грицина.
