Я вимірюю відстань кілометрами і телефонними розмовами,
Чим довша відстань – тим слова ніжніші.
Довгими, різними, окремо ходженими коридорами,
Де в самотності легко пишуться вірші.
Розлуку вимірюю буденними днями і ночами без тебе…
Хтось малює хрестики на календарях.
Ми так обрали… Ми вирішили, що так треба…
Й торуєм з різних боків один шлях…
Словами пробую виміряти смуток… чогось не виходить…
Не та одиниця виміру, мабуть…
За вікном листопад між дерев захолонулих ходить…
Хризантеми все одно цвітуть…
А от чим виміряти нашу зустріч, ще не знаю…
В пам’яті лише розставання миті…
Ти просто знай, що тебе я щодень чекаю…
Крізь розлуки і відстані, осінню вмиті…
