Ти є світу мого катастрофа.
Ти по серцю кривава межа,
Шрами давні від гетеротрофа,
Ще залишили вістря ножа.
Тут в ставку пьють і зебри і коні
Ранок золотом маківки вкрив.
Там гієни і темні прокльони,
Землі спраглі, мов гнійний нарив.
Тут рясніють смарагдові трави,
У лазорі пташиний політ,
Чорні ворони там знайдуть страви,
І біленький помер неофіт.
Не чіпай розмежовану душу!
Лише вістря ще глибше втикнеш...
Я обрати собі землю мушу,
Припинити цих виборів треш!
Оксана Самохліб 2020 @Kseni Berkeli
Невимовно приємно чути це від вас 
