Очі ті сині сині...
Погляд аж до душі.
Що я без тебе? Нині
в горах ідуть дощі.
Як я без тебе? Ріки
вийшли із берегів.
Час, що не має ліку.
Голос, який зітлів.
Кликали щастя гучно,
став поруч - занімів.
Та блискавиця влучна -
глянув і світ згорів.
Де я без тебе? -
у невагомості.
Десь поміж сьомим небом,
в напівпритомності.
У синьооку тишу
втоплена восени...
Я тобі - дні колишу.
Ти мені - ночі сни!
Очі ті сині, сині,
погляд аж до душі...
Сонцем з тобою нині
поміж сумні дощі.
