Сонне місто торкнулося тіла,
Мляво душа шепоче: "Ну де ж ти був?
Як виривали мене з тебе хтиво..."
Дощ, ще в ту мить люто гув...
Цівка диму розгублено лине в кімнаті,
Шукає, де б їй розчинитись без слід,
Чашки в холодних залишках кави.
Ти двері закрила. Ти зникла на вік...
Дивно, чому ж саме я тут лишився?
Ми ж винаймали квартиру на двох...
Вітер січе, в осені я опинився,
У жовтому погляді темних думок...
