Пора холодна, не розважна
Закрила квіти від тепла
Того прекрасного добра
Щоб квітка стала знов поважна
І знову зникли в часі плину
І не знайти їм відповідь
Оберігали від страхіть
У цю прекрасну зимну днину
Але цвіт є, він не зникає
Знов буде щастя дарувати
У душах будемо тримати
Бо з нами день він зустрічає
Зимові квіти будуть жити
Душа їх вічна і краса
Їх збереже, одна роса
Лише знов зможе оживити
І ніжність, спокій, возвеличить
Ожити зможе дивний цвіт
Зимових, цих прекрасних, квіт
Він кожній миті завжди личить
14.01.2004 (Яресько Я.М).
