Художній образ там, де текст пройнятий мислю, чіткий і виразний. У цьому ще раз переконався, читаючи твори нової збірки. Це-довгоочікуване, принаймні мною, видання Віснику міжнародного конкурсу на кращий художній твір “Наше серце”. Конкурс відбувся з нагоди 170 ліття від дня народження французького письменника Гі де Мопассана. І поки триває ще оцінювання торів поважним журі, висловлю декілька своїх думок. Неупереджених. Простих. Почну із географії авторів... Завжи цікавить авторська активність областей нашої Батьківщини та закордоння. А фоліант віснику доволі об*ємний: 293 сторінки, формат книги А-5.
Найбільшу кількість авторів (проза, поезія) нарахував із Київщини: 33.
Волинська 10, Львівська 7, Одеська 6, Харківська 7, Полтавська 5, Хмельницька 4... Інші регіони -значно меньшу цифру показали. А Черкащина - й поготів представлена одним автором... І то, автором, якого я знаю по Харкову...
Невже "лани широкополі і Дніпро і кручі" не спромоглися??? Скільки знайдеш у переліку членів обласної спілки письменників шевченкового краю ПІБів... До сотні. А учасників - один... Панове, члени, можна довгі роки писати вірші і не бути поетом... Адже, як казав Андрій Малишко, кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики... Агов, поети Черкащини, чи створюєте ви ще справжню поезію???
Та перейдемо до суті, приємної.
Приємно вже те, що поміж 106 авторів я зустів імена колег по КП. Тож, вважаю цей допис буде вжитковим.
Труд письменника, поета може поєднуватися із красою словотворення у єдине ціле. У такому разі текст набуває філософського синтезу... Того, що давно хвилювало й хвилюватиме повік не одного художника слова, справжнього митця...
От і назву ряд авторів віснику, що справили на мене добре, почасти й незабутнє враження. Йду за алфівітом (я ще читаю вісника. Дійшов до половини книги) у переміжку прозаїків та поетів: Апальков О. (єдиний, доречі пердставник Черкащини), Біла Вікторія (Івано-Франківськ), Васильчук Віктор (м.Коростень), Вергеліс Олег (Київ), Вертієва Анна (Харків), Грицан Тетяна (Закарпатська обл.), Донець Денис (Одеса), Карпець Ярослав (Київ), Левіна Оксана (м.Хорол, Полтавщина), Лещинська Оксана (Івано-Франківськ)...
Дещо повернемося до прочитаного матеріалу. Неможу не подякувати Вергеліс Олегу за його нарис "Старая актриса на роль миллиардерши". Навіть не розмірковуючи над його літературними принадами, дякую авторові, знаному у світі театральної критики, за світлу, збережену пам*ять про Нону Копержинську... Водночас - рекомендую усім небайдужим прочитати цей нарис-портрет. Згадєте одразу і Рогнеду Карпівну із "Королевы бензоколонки" і Секлету Лемериху із "За двома зайцями"... Пам*ять - то великий скарб.
Молодь завжди "акселєрувала". От і у збірці якось вражають рядки Гризан Дар’ї, із простенького віршику "Искра". Не зразу, але - замислишся... Це пише дівчина у свої 10 років... "...Что мне делать, скажите, с любовью?/Может, просто уйти в никуда?"
Звісно, дитячі спроби варті похвали. Інща справа, коли вже зрілі поети і поетки "верзають" твори, захоплені однією строною руху пальців по тестатурі. На кшталт спроби піднести власну вузьколобість до особливої цноти... Ще гірше, коли дівки, чоловіки і чоловічиці римують дієсловами... Без совісті, стидання й міри. Тут, найбільш насущне завдання будь-якого критика - висміювати таку творчість. Що роблю і я, мірою сил і можливості...
Та, повернемося до першоджерела -віснику.
Киянка Маркс Марина у творі "Розлучниця" йде джеролом драматично-романичної пригоди. І їй це вдається. Образ розкриття людського характеру... Нині такий хід використовують автори (тексти яких я читав) рідше, ніж образ для змалювання суто подій життя...
Варто окремим абзацем згадати твір Анатолія Крима "Чорт". Це комедія для театру. За мотивами оповідання Гі де Мопасана, маститий автор створив чудовий привід для дійства у 5-ти сценах. Раджу всім прочитати. Гумор - б*є через край...
Мірою читання відкривається світ нових образів. Тож, раджу прочитати у збірці твори ще таких авторів як: Лілії Кузьменко, Юлії Левін, Олени Постнікової, Анатолія Сергієнка, Володимира Стасюка, Владислава Таранюка, Василя Харченка... Авторам вдається зачіпити читача, змусити його міркувати за текстовим дійством далі, самотужки...
Зрозуміло і те, що якась частина текстів вісника починається і кінчається халтурою. Однак і дешеві поробки, попри свою невгасиму малозначущість, теж становлять частину літературного процесу. І з огляду на це будуть ще написані критичні нарисі більш маститими спеціалістами ніж я. А я раджу усім авторам долучатися до подібних проектів. Адже, більшість класних (добротних) творів -стає прикрасою літературного змагання, змагання наживо. Тут і зараз. А це -мов бігти навипередки із чемпіоном... У буль якому разі побіжиш швидше, ніж біг би за таким як сам...
Щасти всім!
Вітаю, пане Іване! Серед надрукованих творів ще був "Сонячний спалах" Білоозерянської Чайки. Теж представниці Харківщини. І завдяки Вашому запрошенню в КП я туди написала. Щиро Вам дякую! З повагою,
Щиро дякую, Miafina, Ви та багато поетів Клубу завжди підтримуєте в мені віру, що я здатна писати вірші ... а завдяки пану Івану я повірила, що їх можна ще й показати широкому загалу.
Ні, я не у складі суддів. Журі, на мою думку, дуже професійне. Погляньте на сайт конкурсу. А Сергій Лазо - то вже корифей... Згадайте його пісні "Софія-Київ-Істамбул", " Ти подобаєшся мені..." та інші...
як я згадаю, коли я їх не знаю
забула сказати: правильно писати "вісника", а не "віснику". сергієві це відомо? взагалі було б непогано, якби він перевірив ваш текст на грамотність, і дав свою кваліфіковану оцінку, бо не можна читати. таке враження, що ваша рідна мова – угорська.
питання: хто наважиться довірити свої твори видавцеві, що пише "неможу", "доречі", "пам*ять" та всяке таке подібне?
хаха, така реакція на зауваження притаманна представникам класу безрезультатних! замість мовчки повиправляти свої гріхи ви прожогом метнулися шукати моїх. і що? що там не так з римами?)
Вітаю, пане Іване! Серед надрукованих творів ще був "Сонячний спалах" Білоозерянської Чайки. Теж представниці Харківщини. І завдяки Вашому запрошенню в КП я туди написала. Щиро Вам дякую! З повагою, 
39
