"Все буде добре" - нині це, як мантра
спасенна і нестямна до межі!
Надій огром розсипано на завтра,
де хтось малює сірі вітражі.
Защораз сірі, хоч довкола колір
і баночок із фарбами без мір.
І прагне серце врешті волі, волі!
Аби штрихи покласти на папір,
Такі штрихи, де ані грама смутку,
де ані краплі сумніву, ні-ні!
Де, я тебе, тримаючи за руку,
із усмішкою йду в прийдешні дні.
Де поцілунків шал і море квітів,
де кожна бризка фарби - позитив.
О, мій холодний, сірий-сірий світе,
невже не натомився врешті й ти
Уперто малювати щось на завтра
понуре, невесняне, неясне́?
"Все буде добре" - відповідь, як мантра,
що гріє і осилює мене...
4.06.20 р.
