Коли всі слова вже сказані,
залишається тільки ніч.
У вікні пустими пазлами
силуети чужих облич.
Як розкрите серце сповіддю -
жах, чи легкість там пустоти?
Можеш тільки хіба повінню
нових днів у життя врости.
І самотності злий параліч
розбивати теплом теплом...
Нехай доля стоїть обабіч,
лиш кохання аби вело!
Лиш була би Його усмішка!
Й силует за моїм плечем...
...Манівцями до мрії пішки
через відстань, що обпече...
