Напевно, останнє із моїх тутешніх творінь. Просто прочитайте 😄
Всяке в житті буває. І люди різні бувають. Одні окрилюють вас, вдихають нове життя, інші — зав'язують руки і не дають дихати. І знаєте в чому найбільший парадокс?
Найчастіше, то бувають одні й ті ж люди в різні періоди.
Істина, яку так старанно вчить життя:
"Вчіться на чужих помилках, а не на своїх" І відпускайте людей, котрі колись від вас відвернулися. Цінувати вони вас все одно не почнуть, навіть якщо ви пообіцяєте їм золоті гори. Та для чого їх обіцяти людям, котрим ви не треба? Будьте горді, і переживайте цю самотність самі, бо ви в любому випадку заслуговуєте кращого ставлення, навіть якщо так не вважаєте.
Я вірю, що десь там на мене чекає щось велике. Хоч зараз моя сутність розбита і переповнена якимись дрібними переживаннями, я все одно вірю. Кожен заслуговує на любов, але не кожен заслуговує на страждання. Тим більше, якщо вони через людей, котрих ви любите або колись любили.
Та я не думаю, що когось можна більше не любити. Якщо людина прийшла у ваше життя і ви щиро занесли її в своє серце, то звідти її вже ніколи не можна забрати.
Але якщо ви лише подумали, що занесли її в серце, а насправді привели лише до нього, то я сумніваюся, що вона довго буде чекати, поки ви її полюбите, чи поки будете робити вигляд, що любите.
Мені здається, що переді мною безвихідь. Назад шляху немає, а вперед я не знаю як рухатися. Та я все одно вірю. Вірю у те, що кожен має право бути щасливим і цінувати себе і своє оточення, точно так само, як цінує свою улюблену іграшку, мурликаючого збоку кота і запах теплих сирників. У кожного різні захоплення і різні на шляху зустрічаються люди. І лише ми в змозі з'ясувати, що для нас добре і, що погано.
Закликаю читачів, котрі коли-небудь це прочитають:"Не бійтесь любити, бути щасливими і робити те, що подобається. Життя таке коротке, встигніть все встигнути. У світі так багато важливих речей, котрі здаються буденними і звичайними, зумійте помітити їх. Будьте впевнені у своїх діях і завжди кажіть" так" на спонтанні пропозиції. З таких, найчастіше, стаються найкращі спогади. А це — найбагатше, що людина може досягнути. Ніколи не бійтесь помилитися, бо тоді не дізнаєтесь що правильно, а що ні, і завжди пробуйте ще раз. Довіряйте близьким людям, і завжди кажіть правду. Живіть так, як хочете ви, бо лише ви встановлюєте межі своїх фантазій і правил. Будьте неправильні, ніхто не досконалий і ніколи ним не стане, бо ідеальний лише манекен, а люди живі і вміють думати. Це те єдине, що нас відрізняє.
У світі не існує однакових людей. Кожний унікальний. Людино — ти особлива! У світі така одна.
Я хочу, щоб ви знали і почувались особливими. Нехай вашому натхненню не буде меж, а ваші вчинки завжди будуть правильні для вас і, неважливо, як це бачить хтось інший.
Ви маєте право виглядати, поводитись і думати, так як хочете і любити себе такими, які ви є. Не дозволяйте себе любити і цінувати менше, ніж це робите ви самі. Лише більше."
Люди роками відновлюють себе по частинах після жорстоких подій, котрі розбили їх на шматки і тому ви не повинні дозволяти звертатися до вас на нижчому рівні, ніж ви заслуговуєте. Піклуйтеся про себе, цінуйте себе і любіть.
І нехай це буде найкраще, що я коли-небудь написала.
Для чого це? Я просто хочу феєрично піти.
Навіть ,якщо ви підете залишіть за собою відчиненні двері,щоб мати можливість в будь-яку мить повернутись. на мене також часто находять такі роздуми,я теж зрозуміла,що помилятись і просити вибачення не важко,що кожна помилка це скарб, але впевненена на двісті відсотків-в житті все буде так ,як має бути. і на кожному етапі життя небеса в нашу долю посилають саме тих людей,які нам конче були необхідні, одні нас спонукали робити добрі діла, інші причиняли біль та страждання. На шальках завжди будуть щастя та горе! Але треба вміти відпускати з свого життя,як погане,так і хороше,адже щастя це всього -навсього супер коротка мить, а далі все знову в сірих віддінках. тримайтеся і пишіть. пишіть різне: вірші,прозу, читайте,співайте, міняйте свої вподобання та хобі, пробуйте себе в ноих напрямках прекрасного!
Рія відповів на коментар Валерія19, 28.05.2020 - 13:52
Дякую Вам❤️Я знову переконуюсь, що у світі купу різних людей, котрі готові підтримати і зробити щось просто так, бо живі і мають серце😄Ви також праві і я ні в якому разі не зачиняю двері, бо знаю, що рано чи пізно знову сюди прийду. Бо на то і є люди, щоб помилятися і починати знову🙈Послухаю вашої поради і спообую себе в інших напрямках, точніше вже активно починаю😄Дякую Вам ще раз☺️Ви найкращі❤️
Валерія19 відповів на коментар Рія, 28.05.2020 - 13:59
12 років тому і я пішов з клубу... без будь-яких пояснень, хоч причини й були, та як виявилося, я пішов, щоб знову повернутись. Отож не варто зарікатися, які б не були для цього виправдання...
Рія відповів на коментар C.GREY, 28.05.2020 - 13:45
Так, так, ви праві. Я оприлюднила наступний текст у якому пишу, що не відрікаюсь від цього акаунту, і згодом повернусь.
Як Ви кажете:"йду, щоб повернутись" 😄
Ви впораєтесь😋Продовжуйте творити, надихатись і надихати❤️
Я просто думаю, що для того, щоб вийти на новий рівень спілкування з собою і розуміння себе, треба чимось знехтувати, щоб чогось досягти. Сьогодні це Клуб Поезії. Але з часом я нехтуватиму людьми, котрі тягнуть мене вниз і повернусь сюди, до Вас😋
Рія відповів на коментар Miafina, 28.05.2020 - 13:36
Дуже Вам вдячна☺️
Моє натхнення вичерпалось, і ось уже якийсь період нічого не пишеться. Бувають такі занепади, я знаю, тому треба дати собі павзу, щоб відпочити, назбирати нові ідеї, познайомитись з новими людьми. Якщо я буду тут, то перечитуватиму свої колись написані вірші і триматимусь за минуле, що не дозволить мені йти вперед😄Дякую за розуміння❤️
Miafina відповів на коментар Рія, 28.05.2020 - 13:57
Я теж нечасто пишу, але люблю читати чужі твори, що і Вам рекомендую
Рія відповів на коментар Miafina, 28.05.2020 - 14:02
Не забудьте, ну десь так через тиждень, повернутися. Нема чого впадати в депресію. Пішов, то хайц іде, бо Ви заслуговуєте на кращого. Ваше щастя ще попереду.
