(По есе з інету)
Скажи у вічі. Так, напрямоту
прості слова: "Я хочу до нестями
тебе!", а не "бла-бла", словесну гру.
Не вірю у кохання манівцями.
Не вірю я у перший погляд теж!
Що чимось зачепила?.. З цим я згідна.
Але, але... Це не кохання все ж -
закоханість, можливо, своєрідна.
Тілесний голод?.. Не кохання, ні!
Та смс або дзвінка чекання
ще не любов, і не доводь мені.
Це не кохання ще! Це не кохання!
Кохання починається з торкань,
із дотиків, із відчуттів тактильних,
із подихів із вуст в вуста, мовчань
без зайвих слів, із поглядів всесильних:
коли замало Всесвіту свого,
коли обох як струмом пробиває
від співпадання хвиль твоїх/ його.
Тоді кохання в душах пребуває.
А можна собі на сторінку зберегти?Звісно із авторством вашим.
