І
Історії заварює війна,
а нам усе, – ой любо, братці, любо!
Одні лягають, бо усім – хана,
а інші мають показати зуби.
ІІ
Табу не угамовує братву –
ані еліту, ані пієтети,
ані політикана чи поета...
Скипає зайва піна наяву,
якщо лихе видумує сонети,
а немічне хапає булаву.
ІІІ
Буває, що й аматори застою
ідуть у люди з легкої руки,
і носяться із торбою такою
як із передмовою, – на віки.
На деякі труди немає ради,
але у тебе місія така –
лихому показати кулака,
а доброму у чомусь помагати.
І думаєш, – навіщо це тобі, –
коли на слово щирої поради
як подолати непомітні вади,
лише готуєш ворога собі.
Оцінка цій опінії – зеро.
Якщо за неї ми «печемо раки»,
то краще уникати небораки.
У кожного лише своє тавро.
Пасує мові голосне перо.
Глухоніме лишається ніяке.
