Вірші мої, вірші мої,
Медоносних думок рої,
Непотайний настрій
Не завжди прекрасний.
Розуміє хто читає -
Гірким навіть мед буває...
Коли душу гнітить сум,
Ви як вирок, всьому глум -
Роздумам пізнання,
Сповіді зізнання,
Радості й любові,
Навіть злу і крові.
І тоді вину в бокалі,
У богемському кришталі,
Місця не хватає
І нектар дурманить ум,
Але п’єш і все минає,
Все лікує білий шум.
