ПОНАД ВЕСНАМИ ЦВІСТИ
Розпинали на хресті непорочну діву
Ті "брати" на смерч- горі
тяли її тіло.
Тяли тіло, душу рвуть...
За що не злюбили?
Світла страх і злоби лють-
Ворога горнило
Діва чиста гомінка -
Бузкові пелюстки,
Не скидала з себе ще жалобної хустки.
А тобі більш до лиця
з квітами хустина
І калиновий вінець, кораль намистини.
Веселковий самоцвіт,
Кожне слово - промінь
той, що топить товщі лід,
Аж по світу - гомін
То приляже з немовлям
в колисочку тихо,
Від пшениченьки зерням відгородить лихо
То пташиною в гаю
заспіває лунко,
Серед тисяч мов - одну
виберу, чаклунку.
Що до бою поведе,
Виростить людину,
Тавром ворога змете
Поглядом єдиним.
Понад скибами століть
Тобі пісню вести
Хрест над ворогом стоїть,
Тобі ж знов воскрести!
Не здолати, не змести
моє вічне слово!
Понад веснами цвісти
Тобі, рідна мово!
21.02.20.
Н. Карплюк - Залєсова.
