Всі хочуть в цім світі для когось коханими бути -
Ковточком повітря, любові тепла промінцем.
«Ти треба мені!», - мріє кожен самотній почути,
Щоб в душах обох - іскри щастя і ніжності щем.
Коханими хочуть жінки бути, сильні мужчини.
Штовхає любов на безумства, і рве береги.
Таке вже єство і природа простої людини:
Не можем, буває, любові противитись ми.
В звичайних словах, у буденних, здавалося б, фразах,
Заховане щастя крихке і таке полохливе.
В довірі, а ще розумінні живильних оазах,
У дотику серця стає неможливе можливим.
У всесвіті синім кружляють десь наші планети,
Поміж траєкторій розгублені їхні стежки.
Самотня шукає свою із надією: «Де ти?!»
О, тільки б не втрапить в байдужості хижі пастки!
Взаємності крихта зневірену душу зігріє.
В змілілу криницю знов віри верне джерело.
Хай в кожному серці взаємна любов лебедіє,
Бо щастя тут, поряд, лише не сполохай його.
