Вже осінь животіє навкруги
На скронях дерев голих і в повітрі
Обтрушує з них листя ще живе
Заплутавшись у їхнім гіллі вітром
Ключі крилаті десь високо в небі
Летать туди де вічне літо їх чекає
А відблиски проміння сонця
Не гріють а лиш світять з поза хмарів
Зітхає ще земля прогріта
Від теплих спогадів туриста літа
Від прохолодних рук осінніх
Що обіймають міцно так невпинно
Між ними атмосфера що дурманить
Вологість почуттів нестримних
Бо золота пора не упускає свого
Прийшла її година перемінна
Вона вдихає то тепло землі сухої
І видихає запах сирості земної
Трави вологої , останніх ноток літніх
Та бавить пані в сонячному світлі
Комашок зграї що в полі літають
Яке жовтоволоса терням накриває
