В густих житах, посеред поля,
Перші волошки зацвіли.
Неначе в них родилась воля,
Неначе думи тут зросли.
В нім в’ється змійкою Пляшівка,
Сховався мак в густій траві.
Недавно змазана долівка,
Відкрила двері булаві.
Зібрались «чорні запорожці»,
У спеку смакували квас.
Потім молилися в церковці,
За Україну і за нас.
Тут кожен рік у дні козачі,
Річка червоною стає.
Тут на могилі ворон кряче,
В ньому козацький дух жиє.
Відвідайте святиню, люди,
Ми без історії – ніхто.
Вдихніть її на повні груди,
Пустіть по Пляшівці вінок.
