На перехресті відчаю думок,
Де віра переходить у зневіру
Іще сльозиться, жевріє струмок
З якого п*ю. І в тон лаштую Ліру.
Вода на смак - кохання первоцвіт,
Дзвін джерела- як промені світання.
...Іду по нетолоченій траві,
Щоб донести поезію-зізнання.
Ще бавиться в росі «Чумацький шлях»
На вітрові тріпочуть віти-квіти,
На серці ще озимо на полях
Тих сторінок, які ще не прожито.
Від коловертя відліку думок,
Ніч відпускає скроні у безсоння,
…В стрімку ріку вливається струмок
І синь вікна латає жовтий сонях.
Але то сон..Бо відліку років
Ніхто не вімінив, не відурочив,
І вже десь там – на відстані руки
Покарою, чи скарбом- довгий спочин..
На узбережжі зламаних ідей
Не пишеться розхристано-яскраво,
Бо знову ніч. Осінній дощ іде
...І листопаду віхолва - заграва
Вже камінь ліг, де міг - я не зберіг.
Вже спогадів блукає сивий привид,
Та вже мені ніяк не допоміг
Мій оберіг, бо ліг на шию криво.
Глибокі переживання та філософькі роздуми над прожитим і майбутнім, Валентине! 
