За що та кара, тії муки? За гріх який, за яке зло?
Ми вимираємо як мухи, стають заводи, мре село...
Чому квітуча Україна пережила ляхів, татар,
А тільки владу брала в руки - Все враз летіло у Тартар?
Заглянь народе у минуле, поринь на мить у ті часи,
Де в паралелі з сьогоденням почуєм жалю голоси...
Народ так само гризли воші, міняв хтось совість теж на гроші!
І суді куплені були!
І пан міг просто вбить хлопа і гроші несли до попа..
Дуби столітні крізь стояли, козаки ліс той вирубали...
Татарам продавали в Крим!
Тим часом там з наших братів, тавром робили враз рабів...
Старшина, теж межі не знала! Мости й дороги позаймала,
платню знімали за проїзд!
Селяни були кріпаками, їх ляхи гнали нагайками, пізніш з'явилися свої...
Свої...
Оце найбільш мабуть лютує, що земляка земляк катує...
Що забували владарі, як босі грались у дворі!
Як були милими дітьми, і жили всі поміж людьми...
Як соплі терли рукавом, і грались разом за селом...
І враз життя змінилося, вже пика як у порося!
Жупан атласний, чобітки, із пихою як індики..
Поважно ходять по землі, нові пани - "господарі"...
Паркани, замки вже у них, в хліві два коника гнідих...
Покірно голови схиля, народ іде як те теля...
Панів своїх прогодувати, поклавши на плече лопати іде...
В пітьмі, у дощ, у зливу, в сніг - а ввечері уже без ніг повзе...
Щоб знову з ранку встати, та на вівтар життя віддати своє і діточок малих...
Пройшли роки, пройшли століття, а в нас теж саме "розмаїття"!
Ті ж самі знову в нас пани, вдягнуті в гарні жупани...
В руці Айфон, замість шаблюки! Перчатки вдягнуті на руки!
Щоби на тих руках ліхтар не висвітлив слово "ХАБАР"!
Так само ходять індиками, так само ми, поміж панами -
Своє життя кудись несем,
До прірви мовчазно ідем...
Вересень. 2018.
ID:
836861
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.05.2019 11:51:54
© дата внесення змiн: 29.05.2019 11:51:54
автор: Яремчук Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
Боляче,але ж привдиво... 
