Я знаю –це колись мене…
І кожен ранок буде скарбом.
Любов, немов вино хмільне,
Не край ти серце своє марно.
І знову заблищить роса
Перлинами в зеленім збіжжі
Пташки щебечуть, небеса
Для нас з’єднають роздоріжжя
Ти подих ніжності відчуй,
Та загорни в безсмертя душу,
І кожну мить життя цінуй,
Дощами мрій впади на сушу.
Я знаю все колись мине,
Печаль в минуле одійде…
