Це були привиди, які повернулися на землю послухати його слова,
Поки він сидів і читав, вголос, великі сині дощечки.
Вони були з тих, хто з далини зорь і очікує більшого.
Це були ті, хто повернувся послухати, як він читає з поеми життя
Про сковороди над піччю, горщики на столі, тюльпани між ними.
Вони були з тих, хто заплакав би, якби ступив босоніж у реальність,
Хто заплакав би і був щасливий, затремтів би на морозі
І скрикнув, відчувши його наново, провів би пальцями по листю
І проти найкривішого шипа, схопився б за щось потворне
І засміявся, поки він сидів і читав з пурпурових дощечок
Обриси буття і його вираження, склади його закону:
Поеза, поеза! буквальність літер, пророцтво рядків,
Які в цих вухах і в цих прозорих, виснажених серцях
Набули кольору, набули форми та розміру дійсних речей
І висловили за них почуття – це було саме те, чого їм бракувало.
Підписатися на щотижневі оновлення
ID:
829847
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.03.2019 11:43:29
© дата внесення змiн: 12.07.2019 22:34:50
автор: o.fediienko
Вкажіть причину вашої скарги
|
![o.fediienko: Воллес Стівенс - Великий червоний чоловік читає [переклад з англійської] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
