Серед ночі прокидатися в холодному поту, я вже звикла.
І звичка згадувати тебе перед сном не зникла.
Я наче зараз пам'ятаю той день...
І як писав до мене щодень .
І ті розмови до ночі.
І палкі суперечки про очі.
Пам'ятаю, коли соромились за руки триматись,
А тепер не готові друг до друга вертатись.
Я так люблю згадувати моменти з тобою.
І рада б їх повернути будь-якою ціною.
Я готова так багато віддати,
Щоб ще раз, у твоїх очах потопати
Я пам'ятаю твій шрам під бровою,
Ти тоді дівчину прикрив собою.
Я пам'ятаю твій запах,
І ставлення твоє до мене, на різних етапах.
Я не поет, та оспівувати тебе, наче щось неймовірне!
І оте наше "псевно кохання" невірне
Я не забуду твої очі ніколи,
Навіть, як би вони серце кололи.
Я пам'ятаю все, в найменших деталях.
Пам'ятаю, як пристрасть ми збирали в граалях.
Пам'ятаю, поцілунку смак палкий,
Що серце обпікав, наче вогонь гіркий.
Ту осінь, не забуду я ніколи.
І те листя, що з дерев падало за видноколи
Бо тоді серце вперше відчуло стискання,
І порив ніжно і чистого кохання.
