Вона пішла самотньою у ніч.
Без слів, без сліз і без емоцій.
Щось, там в середині, зламалося у ній
Тай досить марити дурнею... досить.
Життя одне, й вона така одна
І ніч ця не повториться ніколи.
Там у минулому щасливою була,
А у майбутньму для щастя зверне гори.
І хай там що, вона іде вперед,
Долаючи життєві перешкоди:
Буває, не жаліючи себе
І незважаючи на принципи погоди.
І знову вийде у глибоку ніч,
Вдихаючи на повні груди щастя.
А там і новий день спішить навстріч...
Все буде добре... все у неї вдасться.
12. 12. 18.