«Життя прожить - не поле перейти»
Усім слова давно відомі.
Та час спливає, і шукаєм ми
У думці цій акценти нові.
У кожного свій напрямок і шлях,
По силам обраний керунок,
Піднесений любов’ю наче птах,
Бажань п’янких солодкий трунок.
Ідеш по полю, мов по цілині,
Виконуєш важку роботу,
А на руках - криваві мозолі,
А на чолі - краплини поту.
Та поле це усе ж дає плоди,
Не заростає бур’янами .
Вперед по ньому ти сміливо йди
Ще невідомими стежками.
Тільки на місці,край поля,не стій,
З повітря будуючи замки.
Реальність зруйнує стіни із мрій
Залишиш по собі уламки.
2011
