Прийду на день в село, пройдусь навколо хати,
Стоїть черешня ще, ровесниця моя,
Впізнав старий собака…Не зустріла мати,
Бо я давно вже в цьому світі сирота…
Колись зі школи йшов, а матінка чекала,
Хоч не любив, з шкварками, з тіста галушки,
Але з`їдав в обід, бо мати обіцяла,
Смачний десерт, з вишневим джемом пиріжки.
Коли вночі приходив, юнаком безвусим,
Вона сиділа в кухні, справа від вікна…
Хіба ж я знав тоді, що сам її примусив,
Недосипати ніч, чекаючи дитя.
Чекала з війська сина, з танців чи з роботи,
Куди б не йшов у світ, в яких краях не жив,
Чекала все життя, у дні негоди, поки…
Хрест не встромили в сиру землю між могил.
Чекала завжди вірно, до хвилин останніх,
Лицем до вулиці, тримаючи в руці,
Потертий збіглим віком молитовник давній,
Що дарували їй, ще в юності ченці…
Сиджу на сходинці, собака треться в руку,
Хвостом знов вертить і радіє мов дитя,
А я лиш згадаю про мамину науку,
Любов й терпіння материнське все життя.
ID:
813228
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші про родину й батьківській дім
дата надходження: 09.11.2018 18:00:59
© дата внесення змiн: 04.02.2023 12:32:01
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
