Закликала мі нині Зоська на якусь гостину,
Каже, жи зустріла нині рідненьку кровину.
Пару літ дівча пахало в земли італійській,
Заробляло копійчину на роботі звірскій.
Зібралам сі в нову блюзку і мешта святкові,
Аби м файно виглідала, як пани у Львові.
Зоська фуршет заложила коло свої брами,
Бутель тисне з самогонков, тримає ногами.
Назбирала пів села і цілу родину,
Так столи сі юш вгинали, як в добру годину.
Вийшла Галька... ноги довгі, перстені, помада...
В чужині сі так змінила -то для Гринька зрада.
Каже- Гринька юш не хоче, має італійця,
Той богатий, має грошей тай по самі вінця.
Цілу нічку повідала, як файно в чужині -
Дай ти Боже, моя Зосько, тай твоїй дитині.
А на рано сповістила жи має пакунок,
Від тутого італійця шикарний дарунок.
І но просив би відкрила, як юш буде дома,
То дотримала до нині... яка ж бо то втома.
Винесла туто пудевко, шикарно вдягнене
І го сіла відкривати як раз коло мене.
Так юш було спаковане, жи ми стало жалко:
Всьо в кукардах і сердечках... ой Галюню- Галко.
Відкрила го... дих заперло, папір розвиває
І з розгону побіліла, писок не змикає.
Я, як глянула в пудевко! Маленька шухляда?
А то банька квадратова, а в ній мармуляда.
Три листки внизу лежали списаного лИста,
Галька так сі милувала, як від трутки глИста.
Юш не знала, як го взяти, тай звідки читати,
Мови знала штири слова, бо не лізло п’яте.
Зосьці тоже передав... лиш менше пудевко,
Мармуляда була менша і лежало терко.
Шо на нім юш можна втерти- ні бурак, ні моркву -
Не сміла м сі реготати, думала м жи здохну.
Ганку ікавка напала, Ольга сі хрестила,
Ну а Галька з тої злости, як на зорі вила.
То подарки с те дістали від того йталійця,
Хочеш плач, а хочеш падай, а бо гірко смійся.
Ой ти, глупий італійцю, та даруй перстЕні,
Подивисі до півниці, скілько в нас варенІ...
(С) Леся Утриско
