Я поливала її своїми слізьми,
Мабуть, тому вона ніколи не цвіла.
А коли ми були дітьми -
Спалювала її до кінця.
Та вона виростала знову і знову,
Пишна та запашна.
Немов принцеса в золотій короні,
Одного разу вона розцвіла.
Притягувала кожну душу і кожен погляд,
Розпускалась просто на очах,
А у відповідь не вимагала догляд,
Просила лиш води, дозвіл на життя.
